Сторінками історії...

1920-2005

Минають роки, десятиріччя. Стають історією дати і події. Та пам'ять людей живе. Вона повертається до нас у фотографіях, книгах, згадках
очевидців. Будь-яка історія, подія має свій початок.

Рік 1917. Період, коли старий світ зруйновано, а новий ще не створено. Країна розорена. Промисловість мала потребу в підготовлених кадрах.
На базі одного з найстаріших казенних заводів – Михайлівського (нині завод "Зірка") в приміщеннях, де зараз знаходиться лікарня №2 і профком
заводу "Зірка" організовано профтехшколу для підготовки робітників.

З розвитком виробництва виникає необхідність в підготовці більш кваліфікованих кадрів. І в 1920 році профтехшколу перейменовано на технікум. Держава надає велику допомогу в розширенні матеріально-технічної бази. Технікум отримує в своє розпорядження обладнання, навчальні посібники.

Після реорганізації хіміко-технологічного інституту в 1934 р. технікуму передається його матеріальна база, навчальний корпус, гуртожиток на 560 місць, 80 тис. томів навчальної і художньої літератури. Технікум росте, зростає і число учнів.

Якщо у рік утворення в технікумі працювало 5 викладачів і навчалось 60 чоловік, то на початку 1941 року викладачів було 34, а число студентів складало 1200 чол.
На цей час технікум перетворився на один із найбільших середніх навчальних закладів, підготував більше 2000 спеціалістів народного господарства. Багато сил, праці, енергії віддали технікуму перші директори: Машкін, Ялишев, Шкляревич, Матвієнко.

2 вересня 1943 року війська генерала армії Рокосовського звільнили Шостку. Замітаючи сліди злочинів, гітлерівці спалили всі корпуси технікуму. Це були складні та важкі часи. Надійшов наказ, що початок занять 5 вересня 1944 року. Вся відповідальність, вся відбудова технікуму лягла на плечі директора Степана Федоровича Ленчика. Перед викладачами і студентами постало завдання: відбудувати зруйновані будівлі. Надія була тільки на свої сили. А поки йшли відновлювальні роботи, заняття проходили в будівлі, де зараз знаходиться гімназія. Влітку студенти і викладачі відмовились від відпусток і канікул, щоб відбудувати зруйновані корпуси.

                      

 

Був теплий літній день. Учні (студенти) жили хвилюваннями екзаменів і в очікуванні літніх канікул. Важко сказати, скільки мрій, думок, скільки зльотів перервала червнева ніч 1941 року. Ворог ішов по нашій землі, жорстокий, злісний мародер. Пішли на фронт чоловіки, пішли юнаки і хлопчики.

Сьогодні – це сивочолі ветерани, а тоді молоді, що не пізнали ще життя, вони зробили крок на зустріч смерті, а багато з них – до безсмертя.
Коли наприкінці червня 1941р. стало зрозумілим, що вогняний смерч може докотитися до нашого міста, почалась евакуація підприємств і установ. 23 серпня технікум отримує наказ про евакуацію на схід країни.

За два роки окупації технікуму були нанесено великі збитки, гітлерівці перетворили будівлю на катівню гестапо. Про цей страшний час нагадує пам'ятник біля стін технікуму, в братській могилі спочивають більше 800 жителів міста і району, розстріляних і замучених фашистами. Багато випускників і викладачів технікуму навіки залишились у цих страшних днях смерті та героїзму.

Життя йшло своїм шляхом. Країна ставала на мирні рейки. Колишні руїни перетворювались на упорядковані будівлі, у майстернях з'явились перші верстати, облаштовувались лабораторії. До технікуму повертались викладачі, повертались студенти. З настанням весни прийшла впевненість у завтрашньому дні. З великим завзяттям колишні солдати взяли в руки підручники, сіли за парти поряд із зовсім юними хлопцями і дівчатами. Незважаючи на тяжкі післявоєнні часи, важку роботу, навчання, молодь завжди залишалася молоддю. Відновили свою роботу спортивні секції і гуртки художньої самодіяльності.

50-ті роки – роки утвердження технікуму як культурного центру. У зв'язку з недостатньою кількістю спеціалістів для хімічної промисловості і оборони країни в 1954 р. відкривається вечірнє відділення технікуму, яке працювало до 1997 р. Керівниками цього відділення були: О.М. Стругальов, Ф.Д. Мазур, Г.С. Гавриленко. У ці роки технікум дає найбільший обсяг по випуску спеціалістів середнього ланцюга.

 

 

                            7 жовтня 1954 року                                                               1954 рік Духовий оркестр технікуму

 


1 травня 1955 рік

У період 60-70 років технікум без перебільшень стає "кузнею кадрів" для оборонної галузі. Педагогічний колектив очолює Є.О.Верба.
70-80-ті роки – це роки інтенсивного розвитку матеріальної бази технікуму, подальший підйом його культурного і громадського рівня. Працюють предметні гуртки, гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції. Очолюють технікум
М.Я. Курбатов, Л.І. Сенченко.
1979р. викладачі  А.М. Зуєв і В.Г. Буринда відкривають першу в місті стаціонарну дискотеку, В.Г. Буринда засновує театр естрадних мініатюр "Спецсміх", який в 1997р. одержує звання народного колективу. А.М. Зуєв засновує ансамбль політичної пісні, який неодноразово раз відзначався на обласних конкурсах.

            

                                      У турпоході                                                                     Н. Бокова, студентка гр. Т-76-1
                                                                                                               Призер обласних та республіканських змагань

У 1983-1985 роках технікум виріс удвічі. На місті зруйнованого будинку з'являється новий навчальний корпус зі спортзалою, бібліотекою, їдальнею, клубом. Велика заслуга у цьому Героя соціалістичної праці Б.П. Гнівуша – в ті часи заступника директора технікуму, О.Н. Шошина – директора заводу "Зірка".
З 1988р. нашим навчальним закладом керує В.Л. Акуленко.

Зміни, які відбуваються у ті часи, не минають і технікум. Він все більш набирає риси не школи, а вищого навчального закладу. Це потребує від колективу переоцінки багатьох речей, нових методів у роботі.

У 1989 р. на базі технікуму створюється філіал кафедри хімії і технології високомолекулярних сполук Російського хіміко-технологічного університету
ім. Д.І. Менделєєва. Студенти ШХТК проходять практику в Москві і захищають там свої дипломні проекти, а деякі з них потім стають студентами цього    ВУЗу.
Настають і важкі часи. Спад виробництва, різке погіршення економічної ситуації в країні потребує від колективу і його керівника негайних дій щодо збереження матеріальної бази, контингенту студентів та інтелектуально-творчого потенціалу, який був накопичений всіма попередніми поколіннями.

Технікум відкриває нові спеціальності, що дає можливість зберегти попередній об'єм роботи, заохотити абітурієнтів новими професіями: електриків, верстатників, комерсантів, бухгалтерів.

Команда технікуму на заняттях в урочищі Крутишино

Логічним відображенням якісних змін, що мали місце в коледжі, стало надання йому в 1995р. Міністерством освіти України статусу коледжа, в 1999р. - звання імені Івана Кожедуба.

Хіміко-технологічний коледж – це навчальний заклад, акредитований за 1 рівнем, що має ліцензію на впровадження освітньої діяльності за рівнем повної середньої освіти веде підготовку фахівців на денному та заочному відділенні з дев'яти спеціальностей.

Матеріальна база складається з двох навчальних корпусів, гуртожитку, навчально-виробничих майстерень, двох спортивних залів, а також спортивного комплексу (стадіону). У навчальному закладі функціонують обладнані кабінети і лабораторії, два комп'ютерні класи. Книжковий фонд бібліотеки складає понад 83000 примірників.

Підготовку спеціалістів веде педагогічний колектив, у складі якого один кандидат наук, 2 заслужених робітника народної освіти України, 17 викладачів нагороджені знаком "Відмінник освіти України", 4 старших викладачі, 20 викладачів вищої категорії, 4 викладача методиста, 1 майстер спорту.

  

Гра-вікторина "Слабка ланка" гр. Т, ТК, ТВ-00
Ведучий Зуєв А. М.


Фіналісти "Слабкої ланки" Самохін Д. гр. Т-00  гр. ТК-00

Життя ставить перед нами нові і складні завдання. У нас достатній потенціал, щоб їх успішно вирішити. До цього зобов'язує нас славетна історія нашого коледжу.